Відносини дохристиянської Русі і Візантії так само, як і історія християнської Церкви в Київській Русі до 988 року, належать до найбільш цікавого пласту нашої історії. В деяких випадках відсутність достатньої інформації для ґрунтовного дослідження, зафіксованої очевидцями, не дозволяє із стовідсотковою впевненістю говорити про окремі історичні деталі.

Таїнство Сповіді і Причастя. Сучасна практика. Проблеми і пропозиції.

Місія посланих у світ двох Осіб Пресвятої Троїці неоднакова, хоча Син та Святий Дух звершують на землі одну і ту ж справу: Вони створюють Церкву, в якій відбувається єднання людей з Богом. Досягнувши у Христі повноти благодаті, Церква Нового Завіту відкриває себе як елемент Божественної любові, що відкривається людям. Ця любов є приналежністю Божою.

Напевне, кожен з нас, якщо і не задумувався, то по крайній мірі хоч раз та й звертав увагу на те, що з розвитком у всіх сферах сучасної техніки, сучасних засобів масового знищення, сучасних засобів масової комунікації, мас-медіа, людський розум так пристосувався до проблеми смерті, що вона перероджується просто на просто злоякісне прогресування, і шкідливо діє на людину та людство в цілому, породжуючи хворобливий потяг до смерті.

У християнській свідомості перших віків питання христології і тринітарного богослів’я вирішувалося в міру того, як це розкрито в Божественному Одкровенні. Але установка тематики цих майбутніх суперечок була закладена ще в період юдейської історії християнства: якщо Христос є Син Давидів, то яким чином Він є Господом Давида (Мф. 22: 42– 46).

Для того, щоб викласти усю глибину і багатогранність християнського вчення про любов, показати властивості новозавітної любові і плоди, якими вона рясно нагороджує тих, хто в ній вдосконалюється, недостатньо одних лише теоретичних, відірваних від життя міркувань. Свята Христова Церква має цілий сонм духоносних мужів, життя яких може служити прикладом того, як істинна духовна любов перероджує усю природу людини і приводить до єднання з Богом.