Друк

Положення про аспірантуру КПБА

ПОЛОЖЕННЯ
ПРО АСПІРАНТУРУ
Київської православної богословської академії
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
КИЇВ – 2010

Це Положення регламентує діяльність з підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації у галузі богослів’я у Київській православній богословській академії Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі – Академія).
Це Положення розроблене відповідно до Закону України «Про вищу освіту України», до «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 423 від 07. 03. 2007 р., на основі «Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 01. 03. 1999 р. та Статуту Академії.

І. Загальні положення

1. Аспірантура Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі – Аспірантура) є структурним підрозділом Академії, який здійснює свою діяльність з метою підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації у галузі богослів’я для власних потреб та потреб Української Православної Церкви Київського Патріархату.

2. У своїй діяльності Аспірантура керується Законом України «Про вищу освіту України», «Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 423 від 07. 03. 2007 р., «Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 01. 03. 1999 р., Статутом Академії та цим Положенням.

3. Аспірантуру відкрито відповідно до рішення Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (журнал № 18 від 27 липня 2005 р. Б.).

4. Нагляд та контроль за діяльністю Аспірантури здійснює Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України та Священний Синод УПЦ Київського Патріархату (Управління у справах духовної освіти).

5. Загальне керівництво Аспірантурою та підготовкою наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у галузі богослів’я здійснює ректор Академії, який відповідає за рівень організації наукової підготовки в Аспірантурі.

6. Організаційне управління Аспірантурою здійснює проректор з навчальної роботи.

7. Вчена Рада Академії зобов’язана не менш, ніж як один раз на рік розглядати питання щодо підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у галузі богослів’я, переглядати склад наукових керівників та усувати від наукового керівництва, які не забезпечують своєчасної і якісної підготовки аспірантів.

ІІ. Прийом та зарахування до Аспірантури


1. Підготовка фахівців в Аспірантурі здійснюється на стаціонарній формі.

2. Особи, які раніше пройшли повний курс навчання в Аспірантурі, а також відраховані з неї достроково за вчинення протиправних дій або невиконання індивідуального плану, не мають права повторного вступу до Аспірантури.

3. Проекти річних і перспективних планів прийому до Аспірантури розробляються Академією і затверджуються Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України.

4. Кількість аспірантів регулюється відповідно до потреб забезпечення науково-педагогічними кадрами духовних навчальних закладів, синодальних управлінь, працівників єпархій, місій УПЦ Київського Патріархату.

5. Не пізніше, ніж за три місяці до початку прийому Академія розміщує у засобах масової інформації, зокрема церковних, оголошення про конкурсний прийом до Аспірантури із зазначенням наукових спеціальностей, термінів та умов прийому, переліку необхідних документів.

6. До Аспірантури на конкурсній основі приймаються особи православного віросповідання, які мають вищу духовну освіту, кваліфікацію магістра богослів’я, у віці до 45 років.

7. Вступники до Аспірантури подають на ім’я ректора Академії такі документи:

- прохання;

- анкету;

- особовий листок з обліку кадрів;

- ксерокопію паспорта;

- свідоцтво про народження;

- автобіографію;

- свідоцтво (довідку) про хрещення;

- свідоцтво (довідку) про вінчання (для одружених);

- документи про хіротесію і хіротонію (за наявності);

- медичну довідку про стан здоров’я за формою № 286-у;

- довідку з місця проживання;

- рекомендацію єпархіального архієрея;

- витяг з протоколу засідання Вченої Ради Академії про рекомендацію до аспірантури;

- список опублікованих наукових праць. Аспіранти, які не мають опублікованих наукових праць і досліджень, подають наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової (богословської) спеціальності;

- копію диплома (з додатком) про закінчення вищого богословського навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікації магістра богослів’я, а також диплом про закінчення світського навчального закладу (за наявності);

- копія трудової книжки (в разі її наявності, завіряється відділом кадрів за місцем роботи);

- 2 фотографії;

- 2 конверти з маркою.

Паспорт та диплом про вищу духовну освіту подаються вступником особисто.

8. Для проведення прийому до Аспірантури створюється приймальна комісія під головуванням ректора (проректора з навчальної роботи) Академії. Членів приймальної комісії призначає ректор Академії з керівників кафедр, а також передбачуваних наукових керівників аспірантів.

9. Рішення про допуск до складання вступних іспитів до Аспірантури ухвалює приймальна комісія за результатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць з урахуванням письмового висновку передбачуваного наукового керівника. Про рішення приймальної комісії вступника повідомляють у тижневий термін.

Приймальна комісія може відмовити вступникові у допуску до складання вступних іспитів у зв'язку з неподанням у встановлений термін всіх або окремих документів, необхідних для вступу до Аспірантури, або поданням їх після закінчення встановленого терміну.

10. Вступники до Аспірантури складають вступні іспити зі Священного Писання, богослів’я та історії Церкви (в обсязі навчальної програми для магістра богослів’я). Іспит з іноземної мови складається за рішенням Вченої Ради Академії у разі, коли знання цієї мови необхідне для роботи над дисертацією.

Програми вступних іспитів розробляють відповідні кафедри з подальшим їх затвердженням Вченою Радою Академії.

Результати вступних іспитів до Аспірантури дійсні впродовж календарного року.

11. Прийом вступних іспитів до Аспірантури проводиться предметними комісіями, як правило, у кількості 3 – 5 осіб, які призначаються ректором Академії і до складу яких включаються доктори та кандидати наук з відповідних спеціальностей. До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня і вченого звання.

12. На підставі результатів вступних іспитів до Аспірантури приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника.

У разі одержання однакових оцінок переважне право на зарахування до Аспірантури мають вступники, рекомендовані до вступу до аспірантури Вченою Радою вищого духовного навчального закладу, які успішно закінчили магістратуру.

Зарахування до Аспірантури проводиться наказом ректора Академії з наступним його затвердженням Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України.

Про зарахування до Аспірантури або про відмову в зарахуванні до Аспірантури вступнику повідомляється в п’ятиденний термін з дня прийняття приймальною комісією відповідного рішення.

Аспіранти, які зараховані до Аспірантури на стаціонарну форму навчання, отримують відповідні посвідчення встановленого зразка.

ІІІ. Порядок та умови підготовки аспірантів


1. Термін навчання у стаціонарній Аспірантурі не повинен перевищувати трьох років.

До терміну навчання в Аспірантурі не враховують період хвороби (тривалістю понад один місяць), також відсутність з інших поважних причин. Вчена Рада Академії оцінює обставини, через які аспірант не мав змоги працювати над дисертацією, і продовжує термін навчання в Аспірантурі (щонайбільше на один рік).

2. В окремих випадках Вчена Рада Академії може встановлювати термін навчання в Аспірантурі диференційовано, з урахуванням обсягу наукового доробку і ступеня готовності дисертації.

Термін аспірантської підготовки може бути скорочений у випадку своєчасно складених кандидатських іспитів і написаної кандидатської дисертації, але не менше, ніж до одного року.

3. Кожному аспіранту одночасно з його зарахуванням відповідним наказом ректора Академії призначається науковий керівник, переважно, доктор наук або за рішенням Вченої Ради кандидат наук, відповідно аспірант вважається прикріпленим до цієї кафедри.

Науковий керівник аспіранта здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, контролює виконання індивідуального плану роботи аспіранта, затверджує щорічні звіти аспіранта, що подаються у встановлені терміни проректорові з навчальної роботи, вносить пропозиції атестаційній комісії щодо переведення аспіранта на наступний рік навчання або відрахування з Аспірантури та несе особисту відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації.

Кількість аспірантів, прикріплених до наукового керівника – доктора наук – не повинна перевищувати 5 осіб одночасно (разом зі здобувачами, якщо такі є), а для наукового керівника – кандидата наук – 3 осіб.

4. Тема дисертації, індивідуальний план роботи аспіранта після обговорення кафедрою затверджуються Вченою Радою Академії не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до Аспірантури.

5. Аспірант працює за затвердженим ректором Академії індивідуальним планом роботи, не менше, ніж два рази на рік звітує про його виконання на засіданні кафедри і щорічно подає затверджений науковим керівником звіт про виконання індивідуального плану проректору з навчальної роботи.

В кінці кожного навчального року відбувається атестація аспіранта. Склад атестаційної комісії затверджується наказом ректора Академії. За результатами атестації відповідним наказом ректора Академії аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується з Аспірантури.

6. Аспіранти можуть бути направлені на стажування до Патріархії, синодальних управлінь, єпархій, духовних навчальних закладів, наукових богословських установ, місій тощо.

7. Аспірант може бути відрахованим з Аспірантури за грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку Академії, за вчинення антицерковних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.

Рішення про відрахування аспіранта приймає Вчена Рада Академії. На підставі рішення Вченої Ради аспірант відраховується з Аспірантури наказом ректора Академії.

8. Аспірант, який успішно захистив дисертацію до закінчення терміну навчання в Аспірантурі, вважається таким, що повністю виконав індивідуальний план роботи, і відраховується з Аспірантури з дня захисту дисертації.

9. Після успішного закінчення Аспірантури випускники отримують відповідне Свідоцтво про закінчення аспірантури.


IV. Права та обов’язки аспірантів

1. Аспіранти мають право:

1) користуватися навчальною, науковою та культурною базою Академії;

2) отримувати всі види відкритої наукової інформації та наукового консультування;

3) брати участь у науковій діяльності кафедри та Академії;

4) отримувати призначені в установленому порядку іменні стипендії, засновані на честь видатних діячів Церкви, а також засновані Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України, Священним Синодом, братствами (за умови їхньої наявності);

5) працювати за сумісництвом (для осіб, що навчаються на стаціонарній формі навчання) відповідно до чинного законодавства, продовжуючи нести свій священичий послух, бути викладачами, працівниками Патріархії, синодальних управлінь, єпархій, місій тощо;

6) переривати навчання з поважних причин з подальшим його продовженням. Тривалість і кількість переривань навчання, а також поважність причин визначаються Вченою Радою Академії;

7) на щорічні канікули тривалістю до двох календарних місяців, які включені до загального терміну навчання у разі зарахування на стаціонарну форму навчання;

8) безпечні і нешкідливі умови навчання і праці.

9) на забезпечення гуртожитком (у разі зарахування на стаціонарну форму навчання) під час навчання;

Покладення Академією на аспірантів обов'язків, не пов'язаних з підготовкою дисертації, забороняється.

2. Аспірант зобов'язаний:

1) бути гідним православним християнином, дотримуватися вчення Православної Церкви;

2) глибоко оволодівати богословськими знаннями, практичними навиками, професійною майстерністю, підвищувати загальний культурний рівень;

3) опанувати методологію проведення наукових досліджень;

4) виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає відвідування лекцій, складання заліків, складання кандидатських іспитів зі Священного Писання, богослів’я, історії Церкви, спеціальності, іноземної мови (програми кандидатських іспитів розробляють відповідні кафедри з подальшим їх затвердженням Вченою Радою Академії.), а у разі необхідності – додаткового іспиту, визначеного рішенням Спеціалізованої Вченої Ради духовного навчального закладу, богословської установи, де передбачається захист дисертації, а також проходження педагогічної практики;

5) упродовж першого року навчання написати під керівництвом наукового керівника детальний план кандидатської дисертації, написати не менше однієї чверті кандидатської дисертації та здійснити публікації загальним обсягом не менше 0,5 авторського аркуша;

6) упродовж другого року навчання зібрати всі матеріали для закінчення дисертації, написати більшу половину дисертації і здійснити публікації загальним обсягом не менше 1 авторського аркуша;

7) у завершальний період навчання в Аспірантурі закінчити дисертацію, довести число публікацій з теми до не менше трьох статей, провести попередню апробацію дисертації на засіданні кафедри з рекомендацією кафедри на захист дисертації на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Академії.

8) упродовж навчання в Аспірантурі аспірант зобов’язаний опублікувати в науковій періодиці або збірниках (Труди КДА, Православний вісник, Апологет, Богословський вісник та ін.) не менше трьох публікацій за темою дисертації; оригінали або ксерокопії публікацій із зазначенням назви видання і дати опублікування статті подаються разом з дисертацією на захист; без публікацій дисертація до захисту не допускається;

9) звітувати про хід виконання дисертації на засіданні кафедри, Вченої Ради Академії;

10) у встановлений термін захистити дисертацію, вчасно подавши її на розгляд спеціалізованої Вченої Ради;

11) дотримуватися Статуту і Правил внутрішнього розпорядку Академії.




V. Прикріплення до Аспірантури

здобувачів наукового ступеня кандидата наук

1. Самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації у галузі богослів’я.

Здобувачами наукового ступеня кандидата наук, які працюють над дисертаціями поза Аспірантурою (далі – здобувачі), можуть бути особи, які мають вищу богословську освіту і кваліфікацію магістра.

2. Здобувачі прикріплюються до Аспірантури Академії з метою підготовки і захисту кандидатської дисертації, а також для поглибленого теоретичного вивчення спеціальних дисциплін, вивчення іноземної мови, складання кандидатських іспитів на термін до 5 років.

Рішення про можливість прикріплення здобувача до Аспірантури Академії розглядається та приймається в індивідуальному порядку.

Особи, які раніше пройшли повний курс навчання в Аспірантурі, правом прикріплення до Академії як здобувачі не користуються.

3. Для прикріплення до Академії з метою написання кандидатської дисертації здобувач подає на ім’я ректора прохання, до якого додається список опублікованих наукових праць та копія диплома про вищу богословську освіту і кваліфікацію магістра.

4. Ректор Академії на підставі письмового висновку передбачуваного наукового керівника за результатами співбесіди зі здобувачем та висновків відповідної кафедри видає наказ про прикріплення здобувача і призначення наукового керівника.

5. Науковими керівниками здобувачів призначаються, здебільшого, доктори наук або за рішенням Вченої Ради кандидати наук. Кількість здобувачів, прикріплених до одного наукового керівника, не має перевищувати 5 осіб одночасно, включаючи аспірантів, для докторів наук і 3 осіб – для кандидатів наук. У разі прикріплення здобувача тільки для складання кандидатських іспитів науковий керівник не призначається.

6. Здобувачі впродовж місяця після прикріплення до Академії подають на відповідну кафедру на затвердження погоджений з науковим керівником індивідуальний план роботи. Теми дисертацій здобувачів після погодження на кафедрі затверджує Вчена Рада Академії.

7. Здобувачі працюють над дисертаціями за індивідуальними планами роботи та звітують про свою роботу в порядку, передбаченому для аспірантів.

VI. Порядок проведення кандидатських іспитів

1. Кандидатські іспити є складовою частиною атестації науково-педагогічних і наукових кадрів у галузі богослів’я. Кандидатські іспити проводяться з метою встановлення глибини професійних знань, наукового і культурного кругозору здобувача наукового ступеня кандидата богословських наук, підготовленості його до самостійної науково-дослідної діяльності. Складання кандидатських іспитів здобувачами є обов'язковим для присудження їм наукового ступеня кандидата богословських наук.

2. Кандидатські іспити за спеціальними програмами складаються зі Священного Писання, богослів’я, історії Церкви, спеціальності, іноземної або однієї з древніх мов (за необхідності її знання для належної підготовки дисертації).

3. Кандидатські іспити приймаються за програмами, розробленими відповідними кафедрами, схваленими Вченою Радою Академії та затвердженими Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України.

4. Комісії з приймання кандидатських іспитів з кожної дисципліни призначаються ректором Академії у складі голови комісії і не менше двох членів з числа кваліфікованих спеціалістів – докторів і кандидатів наук.

На кандидатських іспитах можуть бути присутні ректор та члени спеціалізованої Вченої Ради Академії.

5. Кандидатські іспити за рішенням приймальної комісії проводяться з використанням екзаменаційних білетів. Для підготовки до відповіді використовуються екзаменаційні листки, що зберігаються після іспиту протягом року.

6. Рівень знань здобувача оцінюється за чотирибальною системою: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”.

7. На кожного здобувача заповнюється протокол кандидатського іспиту, до якого вносяться прізвища членів комісії, присутніх на іспитах, з обов'язковим зазначенням їх наукового ступеня, вченого звання і посади.

Протоколи засідання комісій з приймання кандидатських іспитів зберігаються за місцем складання кандидатських іспитів протягом десяти років.

8. Допуск здобувачів до складання кандидатських іспитів здійснюється за наказом ректора Академії.

Академія повідомляє осіб, зазначених у наказі, про допуск до складання кандидатського іспиту, про час і місце проведення кандидатського іспиту не пізніше ніж за місяць до його проведення. У разі неявки здобувача на іспит з поважної причини він може бути допущений ректором Академії до складання кандидатського іспиту протягом поточної сесії.

9. Кандидатські іспити приймаються організовано, два рази на рік у формі сесій. У разі подання здобувачем до спеціалізованої Вченої Ради дисертації до захисту кандидатський іспит може бути прийнятий поза сесією.

10. Після складання кожного кандидатського іспиту видається посвідчення встановленої форми, а за місцем складання останнього кандидатського іспиту ці посвідчення замінюються на єдине посвідчення.

11. Відповідальність за дотримання встановленого порядку проведення кандидатських іспитів несе голова відповідної комісії і ректор Академії.

12. Кандидатські іспити, прийняті з порушенням вимог цього Положення, вважаються недійсними.